Афоризми про етикет

Ввічливість - це одна з тих якостей, які можна оцінити належним чином,
тільки зазнавши незручностей, коли вона відсутня
С. Джонсон

Брак делікатності свідчить про брак виховання й доброти
П.Буаст

Докучливий -- це той, хто говорить тоді, коли б ви воліли, щоб він слухав.
А. Бірс

Нахабство — це те саме, що зухвалість, плюс безсоромність...
С. Довлатов

На відверте нахабство слід відповідати мовчазним сміхом.
В. Ключевський

Можна в чомусь не мати рації, але не можна бути неввічливим.
Я. Бор

Гордість і брак виховання бувають звичайно джерелом неввічливості.
М. Белльгард

Неохайність в одязі — це передусім неповага до людей, що
нас оточують, та й неповага до себе.
Д Лихачов

Нескромна людина часто небезпечніша, ніж лиха, бо остання нападає лише на своїх ворогів, тоді як перша завдає шкоди
і своїм ворогам, і своїм друзям.
Д. Аддісон

Такт — це вміння не говорити того, що думають усі. Такт — це мистецтво змусити інших думати, що вони знають більше за тебе.
Р. Мортімер

Охайність щодо тіла — те саме, що порядність щодо моралі.
Ф. Бекон

Для того щоб бути «поганим», не треба робити щось погане. Треба просто нічого не робити.
Д. Прейгер та Д. Телушкін

Найкращий доказ розуму — добра поведінка.
С.Габірол

Хто рухається вперед у знанні, але відстає в моралі, той скоріше йде назад, ніж уперед.
Аристотель

Нерідко люди віддають свою честь за якийсь значок честі.
Ювенал

Ввічливість нічого не варта, але дає багато.
М. Монтеню

Ніщо не коштує нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість.
М. Сервантес

Не завжди кажи те, що знаєш, але завжди знай, що говориш.
М. Клаудіус

Порядна людина — людина різнобічна.
М. Монтень

Краще нічого не говорити, ніж говорити абищо.
П. Буаст

Рідко так буває, щоб ті хто вміє мовчати, вміли добре говорити.
П. Буаст

Люди, які безперервно говорять, так само мало придатні для товариства, як і ті, які ніколи не говорять,
М. Жирар

Хто говорить усе, що йому заманеться, той слухає те, чого б не хотів почути.
Катон

Є люди, які вміють говорити, але не вміють нічого сказати. Це вітряки, які повсякчас махають крилами, але ніколи не літають.
В. Ключевський

Найвищий ступінь мистецтва — вміння мовчати.
В. Ключевський

«Дуже приємно!» — найпоширеніша брехня у світі.
Г. Хайзе

Про смаки не сперечаються: з приводу смаків сваряться, скандалять, лаються.
Г. К. Честертон

Якщо не впевнені щодо свого смаку, знайте: він у вас є.
Вістен Х'ю Оден

Ворог посідає більше місця в наших думках, ніж друг — у нашому серці.
Альфред Бужар

Судження наших ворогів про нас ближчі до істини, ніж наші власні.
Ларошфуко

Джентльмен — це людина, яка має всі якості святого, окрім святості.
Х'ю Кінгсмім

Кожен прагне мати друга, але ніхто не хоче бути другом.
Альфонс Карр

Ви його знаєте? Я знаю його так добре, що не розмовляю з ним уже десять років.
Оскар Вайд

Мода минає, стиль залишається,
Коко Шанель

Багато легше дурити інших, ніж не дурити самого себе.
Марсель Жуандо

Освіта — це те, що залишається, коли ми вже забули все, чого нас навчали.
Джордж Галі факс

Ми їмо для власної втіхи, вдягаємося — для задоволення інших.
Бенджамін Франклін

Чоловік, який має зробити якийсь вирішальний крок, думає: «Що я скажу?», а жінка: «У що я вберусь?».
Мадлен де Пюїз 'є

Коли мені було чотирнадцять, мій батько був такий дурний, що я насилу терпів його; але коли мені виповнилося двадцять один рік, я був вражений тим, як цей старий порозумнішав за останні сім років.
Марк Твен

Відразу після того як листа запечатано, в голову приходять свіжі думки.
«Закон листа»

Правду завжди важко сказати, брехню завжди легко слухати.
Сюзанна Броан Берн

Треба говорити голосно, щоб тебе почули. Треба говорити тихо, щоб тебе послухали.
Поль Юіодель
Ми віримо тільки в тих, хто вірить У себе.
Талейран

Хто відмовляється від багато чого, може багато чого собі дозволити.
Жак Шардон

У мові деяких людей чутні орфографічні помилки.
Юліан Тувім

На вигляд їй даси не більше тридцяти, а її орфографії — не більше чотирнадцяти.
Моїсей Сапфір

Не ходи проторованими стежками — посковзнешся.
Станіслав Єжи Лец

Усе в наших руках, через те їх не можна опускати.
Коко Шанель

Заздрість — визнання себе переможеним.
А. М. Скрябін

Наклепів слід остерігатися, як отруйного черв'яка на троянді.
Плутарх

Людина багато на що здатна, щоб пробудити любов, але зважиться на все, щоб викликати заздрість.
Марк Твен

Кілька вибачень виглядає менш переконливо, ніж єдине.
Олдос Хакслі

Гордовите вибачення — ще одна образа.
Г. К. Честертон

Нам подобаються люди, які сміливо кажуть нам те, що думають, за умови, що вони думають так само, як ми.
Марк Твен

Щастя в тому, щоб своє серце віддати іншому.
Рабіндранат Тагор

Мода — це те, що виходить із моди.
Коко Шанель

Пекло — це не інші, пекло — це коли нема Інших.
Фей Велдон

Ми нелюбимо людей через те, що вони лихі, та ми маємо їх за лихих через те, що не любимо їх.
Л.М. Толстой

Не журися, що люди не знають тебе, але журися, що ти не знаєш людей.
Конфуцій

Те, що ми робимо, змінює нас більше, аніж те, що роблять з нами.
Шарлотта Гілман

Не хочеш почути відмову — не проси.
Джон Драй ден

Зроби перший крок — і ти зрозумієш, що не все так страшно.
Сенека Старший

Якщо ти нічим не ризикуєш, ти ризикуєш подвійно.
Еріка Йонк

Натяк — це прохання делікатного, звернене до розумного.
Віктор Кротов

Господар повинен виконувати кожне прохання гостя, а гість не повинен ні про що просити.
Ж. Штейнхаус

Велике мистецтво — спізнитися саме вчасно.
Станіслав Єжи Лец

Із двох, хто свариться, більш винен той, хто розумніший.
Гете

Дресс-код

«По одежке встречают, по уму провожают»
Русская поговорка

В правилах этикета немаловажную роль играет форма одежды. Иногда эта самая форма бывает намного важнее содержания, но это случается не так часто. В последнее время требования к повседневному одеянию существенно изменились, одеваться на свой вкус стало проще, но порой это только создает дополнительные проблемы. Например, с ослаблением мусульманской морали, которая является основным ограничителем в странах Востока, многие дамы поспешно переоделись в обтягивающие вещи, и что мы видим – возросло количество преступлений на сексуальной почве. С другой стороны, Новое время вычеркнула из женского обихода больших и малых городов такой предмет одежды, как чепчик, со всей страстью ненавидимый когда-то молодыми особами.

И все же, невзирая на ослабление правил «как одеваться» в быту, дресс-код все больше и больше входит в нашу жизнь. Нередко в объявлениях по приему на работу указывают наличие дресс-кода; это слово хорошо знакомо любителям вечеринок. Дресс-код – это определенный стиль одежды, который подразумевается в данном конкретном месте.

Если с мужчиной все более или менее ясно, то для женщины самым выигрышным вариантом тоже является костюм. Причем, неважно будет ли он с юбкой или брюками, главное чтобы наблюдалось полное совпадение по части макияжа и аксессуаров. Существует такая поговорка применимо к женщине «Идя на встречу с другой женщиной обязательно необходимо хотя бы немного накраситься». Как известно, дневной макияж должен быть более скромным, близким к естественным тонам, нежели вечерний. Цвет лака для ногтей не должен выбиваться из общей гаммы, лучше уж потратить несколько минут и стереть его полностью.

Мужчины должны помнить такое правило, что если к коричневому и любому цветному костюму подходят черные ботинки, то одевать коричневые или цветные ботинки к черному костюме – не приемлемо. Белые костюмы и костюмы пастельных тонов предусматривают и светлую обувь. Носки должны быть темнее, чем одетый костюм, белые носки недопустимы к деловому стилю одежды, а черные носки обычно не одевают под кроссовки вместе с джинсами. Оптимальный цвет носок для деловой встречи: темно-синий, черный или тесно-серый.

Аксессуары: пояса, шляпы, сумки, перчатки, шарфы и шали необходимо к костюму. Они должны совпадать если не по цвету, то хотя бы по структуре. Переходом от платка к костюму может являться брошь. Броши и другие украшения должны быть представлены в меру, крупные аксессуары не подходят миниатюрным дамам, хотя с успехом могут быть использованы крупными женщинами. Запонки и часы у мужчин также должны совпадать с образом, который необходимо создать. Спортивные часы недопустимы с деловым костюмом, равно как спортивный костюм будет нелепо смотреться на человеке с «Роллексом» на руке.

Еще несколько слов о мужском гардеробе. Для любого случая необходимо иметь в запасе темный костюм в мелкий рисунок – в полоску или в клетку в зависимости от внешних данных владельца. Отталкиваясь от этих костюмов выбираются рубашки: обычно белые или пастельных тонов, а, имея два компонента одежды можно выбирать и галстук, который должен подходить и по цвету и по структуре. Стандартная одежда для делового дня и официального торжества – пиджак и брюки. Пиджак должен быть застегнут практически всегда, за исключением обеда или ужина (если вы постоянно сидите), а также посещения театра (опять же, только пока вы сидите). Нижняя пуговица пиджака – всегда расстегнута. Пиджак не следует снимать, если под ним одеты подтяжки. В некоторых компаниях по пятницам или субботам разрешен свободный день. Это, конечно, не означает возможность прийти в откровенных шортах, но дает возможность сменить костюм на более удобные джинсы, тенниску или свитер.

Дресс-код и мода это предмет обсуждения во многих статьях на тему хороших манер. Какой-то модный аксессуар освежит ваш внешний вид, но только в случае, если он гармонично сочетается с остальными предметами туалета. Слепой следование моде вызовет только ироничную улыбку, и уж точно никоим образом не засвидетельствует хороший вкус.

Этикет в Африке

Нормы, касающиеся хороших манер, различаются от человека к человеку и варьируются согласно каждой конкретной ситуации, так что кодекс об этикете и комильфо никогда не может быть полностью завершен. Та же ситуация наблюдается с этикетом разных стран: если в международных правилах поведения закреплены только общие нормы, которые принимаются во всех странах, то в сравнении норм двух стран возникнет множество различий. Но, как бы то ни было, перефразируя знаменитую фразу: незнание правил не освобождает от ответственности. Поэтому, собираясь в страны африканского континента, необходимо в обязательно порядке ознакомится с тем, что считается там вежливым, а что – наоборот.

Невзирая на то, что Африка это громадное географическое пространство с огромным количеством культур и традиций, нижеследующие правила могут пригодиться в общении с любым человеком, воспитанным в африканской среде. Многие путешественники, отправляющиеся в поездку по Африке, обнаруживают, что их представления, касающиеся быта этой страны, просто разрушаются реальной картиной событий. Во многих регионах к постулатам о пользовании поездами и автобусами необходимо относится с долей скептицизма. Если вы едете на такси, то, во-первых, не стоит ожидать, что оно доедет до места без поломок, а во-вторых, чтобы не говорил водитель, он далеко не всегда знает как добраться из пункта А в пункт Б. Однако проявить в этом случае раздражение или агрессию будет считаться существенным нарушением норм общественного поведения.

С другой стороны, колонизаторы приехавшие в Африку много столетий назад, завезли сюда свою культуру. Конечно же, за долгие годы она видоизменилась под влиянием местных реалий, но что-то от нее все же осталось. И считать, что главной проблемой уроженца Йоханнесбурга (ЮАР) или Найроби (Кения) является как бы не попасть на ужин льву, добираясь на работу, это по меньшей мере глупо и недальновидно.

Обычаи, касающиеся удачи или неудачи очень важны для множества африканцев. Многие нормы этикета здесь тесно связаны с религиозными обрядами даже в тех регионах, которые считаются высоко образованными. Здесь как раз скептицизм неуместен – обычаи страны необходимо уважать, какими бы чудными они не казались.

Африка это страна, где проживает бесчисленное количество племен, этнических и социальных групп, самая большая из которых может объединять миллионы людей, более мелкие – всего несколько тысяч. Политическая карта Африки отличается от культурной карты континента, поэтому во многих регионах люди, разъединенные границей, все же считают себя единой культурной общностью. Исходя их этого, небрежное отношение к чьей-либо этнической принадлежности будет считаться нарушением этикета. Африканцы очень трепетно относятся к своим этническим корням, так что будьте бдительны. Частью этнической культуры является язык, так что нередко просто из принципа африканцы могут не переходить на английский или африкаанс только из чувства национальной гордости.

Особенностью национального гостевого этикета являются подарки. Чтобы не сесть в лужу идя в гости, необходимо взять с собой какую-нибудь мелочь в роли презента хозяевам, только цветы в этой роли лучше не использовать: не во всех странах Африки это могут понять правильно.

Історія виникнення і розвитку етикету.

Етикет - слово французького походження, що означає манеру поведінки. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.
Етикет - це зведення норм і правил поведінки, прийнятих у відповідній спільності людей.
В кожному суспільстві склалися свої правила поведінки. Наприклад, в селі прийнято по здороватися з тим, з ким зустрівся, у тому числі і з незнайомою людиною, в місті ж вітаються тільки із знайомими. Є і інші відмінності в міському і сільському етикеті. Також розрізняються побутовий і службовий (діловий) етикет.
Етикет -- явище історичне. Правила поведінки людей змінювалися із змінами умов життя речовини, конкретного соціального середовища. Етикет виник в період зародження абсолютних монархій. Дотримуватися певних правил поведінки, церемоніалу було необхідно для звеличення царствених персон: імператорів, королів, царів, князів, принців, герцогів і т.п. для закріплення ієрархії усередині самого класового суспільства. Від знання етикету, виконання його правил часто залежала не тільки кар'єра, але і життя людини. Так було в Давньому Єгипті, Китаї, Римі, Золотій Орді. Порушення етикету приводило до ворожнечі між племенами, народами і навіть до воєн.

Етикет завжди виконував і виконує певні функції. Наприклад, розділення по чинах, станах, знатності роду, званнях, майновому положенні. Особливо строго дотримувалися і дотримуються правила етикету в країнах Дальнього і Ближнього Сходу.

В Росії на початку XVIII в. став посилено упроваджуватися західний етикет. На російський грунт переносилися одяг, манера і зовнішні форми поведінки. За дотриманням цих правил боярами і дворянським станом (особливо в столичних містах) постійно і настирливо, деколи жорстоко, стежив сам цар Петро І. За їх порушення строго карали. Надалі, в царювання Єлизавети і Катерини II, відбиралися ті правила етикету, які відповідали вимогам і особливостям національної культури Росії. Росія як євразійська країна багато в чому сполучала протилежності Європи і Азії. А цих протилежностей було багато не тільки в XVIII в., але їх багато і зараз. Р. Киплінг говорив, що Захід є Захід, Схід є Схід, і не зустрітися їм ніколи. Так, в Європі траурний колір -- чорний, а в Китаї -- білий. Навіть у межах Російської імперії правила поведінки різних народів значно відрізнялися.

Звичайно, суспільний прогрес сприяв взаємопроникненню правил поведінки, збагаченню культур. Мир ставав тіснішим. Процес взаємного збагачення правилами поведінки дозволив виробити взаємоприйнятний, визнається в головних рисах етикет, закріплюваний в звичаях і традиціях.

Англію і Францію називають звичайно : "класичними країнами етикету". Однак, батьківщиною етикету назвати їх ніяк не можна .Брутальність удач, неуцтво, поклоніння грубій силі і т.п. у XV сторіччі присутні в обох країнах .Про Німеччину й інші країни тодішньої Європи можна взагалі не говорити ,одна лише Італія того часу є винятком. Облагороджування вдач італійського суспільства яке починається вже в XІ столітті. Людина переходила від феодальних удач до духу нового часу і цей перехід почався в Італії раніш ніж в інших країнах. Якщо порівнювати Італію XV століття з іншими народами Європи , то відразу ж упадає в око більш високий ступінь освіченості , багатства, здатності прикрашати своє життя . А в цей же час ,Англія, закінчивши одну війну потрапляє в іншу, залишаючись до середини XVІ століття країною варварів. У Німеччині лютувала жорстока і непримиренна війна Гуситів, дворянство неосвічене,панує кулачне право, вирішення усіх суперечок силою .Франція була поневолена і спустошена англійцями, французи не визнавали ніяких заслуг , крім військових, вони не тільки не поважали науки, але навіть гребували ними і вважали усіх вчених найнікчемнішими з людей.
Коротше кажучи , у той час як вся інша Європа потопала у міжусобицях , а феодальні порядки трималися ще в повній силі , Італія була країною нової культури .Ця країна і заслуговує по справедливості бути названою батьківщиною етикету.